Художник із Бережан Олег Шупляк знаний завдяки своїм картинам з подвійним змістом, які сам ще називає "двовзорами".
З одного боку — це звичайні пейзажі, але, якщо придивитися,
то з-за дерев, будинків, хмар неначе “виринає” портрет Тараса Шевченка.
Свою першу картину-ілюзію художник присвятив великому
Кобзареві. Цей портрет автор створив на основі двох класичних українських
образів — молодого кобзаря та звичного для України сільського пейзажу.
— Йшов 1991-ий рік, Україна тоді здобувала незалежність, –
згадує митець. – Все довкола, навіть, здавалося, природа, дихало почуттям
патріотизму. Хотілося намалювати картину, де було б усе – і дніпровські кручі,
і кобзар, і незримий, але присутній образ Тараса. Ось тоді я вперше застосував
цей прийом. Я розглядав скульптуру Тараса Шевченка і у світлотіньовому
поєднанні побачив майбутню картину.
Відтоді Олег Шупляк створив ще кілька варіацій на тему
Шевченка, а також багато інших. Нині у його доробку налічується понад 60 картин
з подвійним змістом і навіть кілька з потрійним. Як зізнається художник, він
жодного разу не писав картин-“двовзорів” на замовлення.
— Щоб намалювати “двовзір”, потрібно довго виношувати ідеї,
– пояснює художник.
— Спершу треба це побачити в своїй уяві, а вже потім переносити на папір чи полотно. Щоб картина сприймалася природно, незалежно від закладеного у ній підтексту, намагаюся уникати надуманих деталей. У цих роботах для мене важливо досягти граничної ясності й повноцінності обох “змістів” як за логікою, так і за формою зображеного. Наприклад, я не користуюсь методом, який застосовував славнозвісний Арчімбольдо та його послідовники, які створюють портрети, нагромаджуючи купу різних предметів, фруктів, морепродуктів тощо. Я ж вважаю, що чим простіша формула ілюзії, тим вона чистіша й унікальніша, — як у математиці чи хімії. Для мене важливо застосувати власні, унікальні схеми та прийоми, які не використовував ніхто раніше. Особливо радію, коли, окрім змісту, в роботу вдається внести якусь частку хорошого гумору.
— Спершу треба це побачити в своїй уяві, а вже потім переносити на папір чи полотно. Щоб картина сприймалася природно, незалежно від закладеного у ній підтексту, намагаюся уникати надуманих деталей. У цих роботах для мене важливо досягти граничної ясності й повноцінності обох “змістів” як за логікою, так і за формою зображеного. Наприклад, я не користуюсь методом, який застосовував славнозвісний Арчімбольдо та його послідовники, які створюють портрети, нагромаджуючи купу різних предметів, фруктів, морепродуктів тощо. Я ж вважаю, що чим простіша формула ілюзії, тим вона чистіша й унікальніша, — як у математиці чи хімії. Для мене важливо застосувати власні, унікальні схеми та прийоми, які не використовував ніхто раніше. Особливо радію, коли, окрім змісту, в роботу вдається внести якусь частку хорошого гумору.
Так ось хто автор тих чудових картин, які я так люблю розглядати! Навіть веб-альбом такий створила під назвою "Подвійний погляд". Дякую за просвіту, тепер знатиму!
ВідповістиВидалити